Ранок

Благаю  ранок  не  приходить...
і  не  калічити  мій  сон.
не  каламутить  тихі  води,
солодкий  не  гірчить  полон...

не  вити  з  мене  срібні  ниті
на  кужіль  із  забутих  мрій.
Обидва  серця  вже  розбиті.
Обидві  долі  -  буревій.

Благаю,раночку,  не  треба!
Хай  спати  буду  цілу  вічність!
А  він  гадюками  під  ребра
холодним  заповзає  січнем...

Не  треба,  раночку,  чекай!
Хай  охолоне  моя  туга,
переросте  повільно  в  рай,
дозволить  народитись  вдруге.

Та  будить  серце,  душу  й  тіло-
аж  іній  проступа  на  шкіру...
Мій,  раночку,  я  лиш  хотіла
не  втратить  до  світанку  віри...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2015
автор: Meggi