Благаю ранок не приходить...
і не калічити мій сон.
не каламутить тихі води,
солодкий не гірчить полон...
не вити з мене срібні ниті
на кужіль із забутих мрій.
Обидва серця вже розбиті.
Обидві долі - буревій.
Благаю,раночку, не треба!
Хай спати буду цілу вічність!
А він гадюками під ребра
холодним заповзає січнем...
Не треба, раночку, чекай!
Хай охолоне моя туга,
переросте повільно в рай,
дозволить народитись вдруге.
Та будить серце, душу й тіло-
аж іній проступа на шкіру...
Мій, раночку, я лиш хотіла
не втратить до світанку віри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2015
автор: Meggi