Загубилася осінь і я. Загубились дівчатка.
Серед старих століть і намолених сивих ночей.
Нас знайдуть по цілунках на наших маленьких зап'ястках.
Нас знайдуть... Хоч колись... Без згорілих.. Без світла свічей...
Загубилася я... Осінь просто сьогодні зсивіла,
І крізь час поплелася до місяців... Що ж їй... Пройде...
Я здавалось щасливою! Трішечки... Зовсім... Здуріла...
Я кохала колись. Та забула. Забуду... Веде
Мене старість з самотністю й душить як каменем болем.
Задавали і ставлять в могилу неритую хрест.
Хто ж та знайде мене... А хоч мертву... Та серед недолі...
А душа... Ти самотня... Саменька... Як перст той... Як перст...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Відочка Вансель