Доторкнутись до світла – ясна забаганка…
Ще повз мене прозорить далека вода,
Та вдягнула душа запашну вишиванку -
І така незбагненна, така молода.
Десь на відстані риб, десь на відстані птахи,
Десь на відстані днів ,таємничих ночей ,
Білу вежу будують невтомні мурахи,
І веселку трима горизонту плече.
Пише вітер свою романтичну баладу,
Гороскоплять себе фаталісти-зірки,
І знаходять таку необхідну розраду,
Віддаючи тепло, дві бентежні руки.
Подивлюсь на краплину, упійману з неба -
Там киплять, яскравіють незнані світи…
Хтось шепоче : « Те світло ясніє для тебе.
Доторкнися. Повір – посвітлішаєш ти».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2015
автор: Стяг