Зупинись, не спіши, перехожий!
Біля мене хвилинку постій.
Так самотньо у день цей погожий –
Хоч на мить мою душу зігрій…
Я навік молодим залишився,
А кохана лишилась вдова…
І синочок, що тільки родився,
Вже без татка. Один. Сирота…
Була сотня Небесна Майдану,
А тепер дві бригади в землі
Посивілі оплакують мами,
Вбитих хлопців, на підлій війні!
Україна стоїть на колінах
Перед пам’ятю вірних синів.
Вічний біль оселився в родинах,
Через зраду кремлівських рабів.
Придивись до людей навкруг себе,
Горе сиріт і вдів розділи.
Ми вернутись не зможемо з неба,
Замість нас їх у серце прийми.
І за нас розрахуйся з боргами:
За всіх вбитих спитай з москалів,
За розстріляних бранців катами,
Розквитайся із псами царів…
Живи чесно, правдиво і гідно –
Ми з братами пішли в небуття,
Щоб розквітла земля наша рідна,
Було вільним, щасливим життя!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 10.12.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627684
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.12.2015
автор: Кіндрат Корінь