Завжди держава думає про нас!
І ділить ложки, миски і корито,
А в декотрій кровиночки налито.
Ми ж тішимось, що прийде й їхній час.
Завжди держава вимиє лице
Для камер і для посмішок у пресі.
А наші душі вимерзли в регресі.
Майбутнє пишем тільки олівцем.
Бо як же записать, що ми з Іуд
У чомусь брали приклад і мовчали.
А самі ближніх розуму навчали,
Плекали гріх й робили самосуд.
Як важко сперечатися, коли
В руках держави кийки і булави.
Виносять вирок без читання справи.
А ми в постолах тягнем як воли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626784
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.12.2015
автор: Відочка Вансель