Втомивсь свистун свистати лиш під вечір
Коли упав із дерева останній лист.
Тепер сховався за широкі плечі,
Бо мріяв відпочити, вклавши спати свист.
Але плечам це стало заважати.
Почувся голос:,,-Тут не місце свистунам.
А...Ти , хотів тихенько подрімати?
Ми не дамо тобі, ти не потрібен нам.
Від примх твоїх,ти бач, пожовкло листя ,
А потім позлітало з гілочок униз.
Тепер шукаєш ще тепленьке місце?
Не соромно тобі? Чому за плечі зліз?
Якби літав ти вітром в чистім полі-
Вклонялась звісно б до землі тобі трава.
Не знав для себе кращої , ти, долі,
На постіль з різнотрав'ям мав би всі права.
Що скажеш: вгамувався невгамовний?
Тепер тремтиш неначе той опалий лист.
Чекаєш на притулок безкоштовний?
Знай! Безкоштовним може бути тільки свист!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2015
автор: Світлана Петренко