Вже зима прийшла на моє поле,
Вкрила снігом помисли мої.
Дякую, що дарувала доля
Дар писати вірші і пісні.
Довга ніч тупцюється надворі,
І мороз, і вітер, й часом сніг.
А слова зринають ніби зорі,
Їх вкладаю зримо на папір.
Хоч зима буя на моїм полі,
Та зірки ще світяться мені...
Діти мої й внуки - мої зорі,
І казки, і вірші, і пісні.
Хоч бувають дні і ночі в тузі,
І бува невесело мені...
Друзі є у мене, вірні друзі,
І розмови з ними до душі.
Стомлені вже руки в мене й ноги,
І ходить все важче з кожним днем,
Виручають завжди телефони,
І розмови невичерпних тем.
Поглядаю часто у віконце,
Виглядаю внуків і дітей.
І мені іскриться промінь сонця,
В лабіринтах мрій, думок, ідей.
Може хтось заявиться у гості,
І засяє зіркою мені.
І тоді на зимному помості
Місця не залишиться журбі...
Хай зима царює в моїм полі,
Та не вбити їй моїх ідей...
Напишу для себе вірш сьогодні,
Для онуків, друзів і дітей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626125
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 04.12.2015
автор: геометрія