Такої не придумали науки, окремі не приймають острови, всіх тих, що часто опускають руки, до сонця не підіймуть голови! А на ставу схилились верболози, понижче до прозорої води, ну,а в людей, солоні ллються сльози, від негараздів,всякої біди! Спіткають зради, гіркота розлуки, поразки вибивають з колії, не легко всім, не опускайте руки, таке життя, за щастя йдуть бої…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625983
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2015
автор: Олег Князь