Пропустити повз себе
або через себе...
Щось нанизує душу,
як осінь на дощ.
Осідаю на тремкість
незігнутих стебел,
застрягаю між вістря
міських огорож.
Щось роз"ятрює спокій
й тріпоче багаттям,
в парках шурхіт димить
і здійма гіркоту.
Хтось за осінь
й за мене
заплати...заплатить
в падолистову пору
ціну золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2015
автор: Маріанна Вдовиковська