Мій раю земний, Україно!
Тебе не розлюбить - ніхто!...
...І знову хлопчина загинув
В війні, що зоветься АТО...
Такий молоденький дубочок
Від смерчу вогненного впав...
Не мав ні синів він... ні дочок,
Ще й дівчину не цілував!..
Героєм він став - мужній воїн!
А матері - світ почорнів...
Тепер їй довіку з війною
У серці - без сліз і без слів...
Приснився - заходить до хати...
- Пробач, люба мамо мені!..
Я так не хотів помирати,
Короткі були мої дні...
Хотілось весни дочекатись,
Побачить - як літо цвіте!..
Радіти, любити, сміятись!...
Та... випало зовсім не те...
Побачити б, як над полями
У вирій летять журавлі!..
...А жити так хочеться, мамо!..
Не в пам"яті... а на землі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2015
автор: majra