Не сплю буває я ночами,
І думи думаю свої...
Що, люди сталося із нами,
Чому стаємо ми черстві?
Чому змирилися з брехнею,
І не несем правду в життя?
Живемо міркою своєю,
Не йдем, повзем у майбуття...
Кожен по - своєму міркує,
Змирились з кривдою давно,
Хтось гірко плаче, хтось сумує,
І мимо нас іде Добро.
І злидні нас давно обсіли,
Чи поселився в душах страх?..
Немає Правди, нема Віри,
Туга й зневіра на плечах?..
Завтра ще гірше, ніж сьогодні,..
Такий реально нині час,
Часом буваємо голодні,
Хто зрозуміє таких нас?..
Звичайно дещо вже змінилось,
Нас розбудив Євромайдан,
Та зло невдячне залишилось,
Ми ж знов потрапили в капкан?..
Часу ми згаяли багато,
Ждати "погоди" вже ніяк,
Кроки робить пора крилато,
Щоби не зникнути в віках.
З безодні вирватись і з ями,
І щось робить, а не кричать,
Своїми розумом й руками,
Свою країну будувать...
Пора й керманичам сказати:
-Усіх злочинців у тюрму...
І вимагать усе зробити,
Щоб зупинити цю війну?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625578
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 02.12.2015
автор: геометрія