перебудемо час до весни,
поки капне зі стріхи на скроні -
занадто терпимі до болю,
ми тільки складаєм долоні,
аби далі йти
розмови буденні
з утроби
вичерпують суть усамітнень
вовтузять тіла між кімнат,
шукаючи сонця й ілюзій
птахи покидають навзнак
лише залишаються люди
сідати
у мертвий літак
під небом вітри затихають
від тиші згасають міста
і добре б знайти, що шукаєш,
не дочекавшись
світла
30.11.2015, Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Іванна Шкромида