Осене,люба,я прошу тебе залишитись.
Хочеш, валізи твої розберу я саменька?
Потім я Янголам буду до завжди хвалитись,
Що ти погодилась.Бачиш,мала черешенька
Листячко лишила.Скубає вітер і злиться.
Ой,та не треба.Сваритися зимонька буде?
Тільки не завжди потрібно робить,як годиться.
Ось хризантеми які...Чи і їх ти застудиш?
Щось розфарбовує час.Чи ж то гусячі лапки.
Чи від сльозинок цілує доріженьки-стежки?
Ставить в кінці мого віршу великі три крапки,
А я подумала,що то манюнькі сережки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Відочка Вансель