Сирена

Почула  "швидку"...  комусь  погано  також...
Осінній  вечір  розкладається  на  звуки
і  помирає  тихо  у  Сузір'ї  Рака
за  мить,  за  подих  і  за  крок  від  грудня.

Сирена  роздирає  темну  тишу,
стискає  груди  аж  до  кольок  в  пальцях.
Ще  намагаюсь  хоч  що-небудь  вишить
на  полотні  життя,  розіп'ятім  на  п'яльцях.

І  не  виходить  знову.  Розпускаю  нитку...
і  знову,  й  знов  протореним  шляхом.
Сирена  плакала  і  віддалялась  швидко...
нарешті  чути  тишу  за  вікном.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Meggi