Зима заводить знову водевіль,
І морозець поскрипує завзято,
Пливуть у небі хмарки, як ваніль,
І сиплють навкруги пухнасту вату.
Знов білий сон чарує все навкруг,
Мереживо розвісивши на вітах,
Сніжинки хороводом стали в круг,
І жартівливо заграють із вітром.
На білій ваті хтось лишив сліди,
Такі, неначе янголині крила,
Він, мабуть, з хмарки прилетів сюди,
І загубився в покривалах білих.
Зима будує крижані мости,
І йде по світу, наче королева,
Зникають чорні тіні самоти,
І світ чарує казка кришталева.
Куди я йду – мені вже все одно,
І не питаю у зими пораду,
На дворі чорно-біле йде кіно,
Я слухаю зимову серенаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Юлія Л