Нехай сумує небокрай,
Нехай дощами плачуть хмари,
Ти мила тільки зачекай,
Хвороби зникнуть як примари.
І будеш знов здорова ти
Й життя ще радістю засяє,
Забудеш днини гіркоти,
Про тебе янгол ще подбає.
Сама себе побережи,
Подумай трохи і про мене,
Свою ти пам’ять освіжи,
Весна, навколо все зелене.
А ми з тобою у гаю
І соловейко нам співає
І клятву ми даєм свою,
Кохання наше меж немає.
Минуло вже багато літ,
Та ми з тобою завше разом,
Хоча змінився наший світ,
Грошима марить мов під газом.
Нам вистачає і своїх,
Ніколи ми не грабували,
Навіщо нам мерзенний гріх,
Нащадки щоб за нас страждали.
Ось усміхнеться небокрай,
А сонце радісно засяє,
Ти мила трохи зачекай
Й мов дим вся погань пощезає.
30.11.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2015
автор: Георгій Грищенко