Чомусь так виходить
у нас по віках,
Скрізь зла хороводить
шалена ріка,
Та холодом свище
над всім, що було,
З історії хлище
вселенськеє зло!
Імперські потуги
за раттю де рать,
Ні брата, ні друга,
собі все забрать!
І слова бояться,
їм правда не мила,
Лиш той має рацію,
хто за кормилом!
Бо інше - то збочення
кволої мрійності,
Лиш їхнє торочення
«відповідає дійсності»!
Їх дісність придумана
не в головах,
Імперськім щоб туменам
сіяти страх!
Зі страху що виросте,
те у них родить,
Людей лише нищити
- всі їх винаходи.
Тому проти світу
завжди налаштовані,
Ростить і творити
не пристосовані!
Та Бог би вже з ними,
а нам то як буть?
У праведні днини
торити б свій путь,
Та холод збігає
на дно десь в душі,
Що як не старайся,
все те їм душить!
Де правда донині,
чому так бариться?
І по Україні,
чом смутку все виться?
Та можем вже бачити,
яке б нам було,
Із Карлом Дванадцятим,
інше «ярмо»!
Нема більш ярма,
як їх дурість стара,
В ній діла катма,
то в безодню нора!
Ми з бідами сходимось
там віч на віч,
Чим ближче до «сходу»,
тим більш протиріч!
22.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624771
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2015
автор: Микола Серпень