Люблю я калину,
як сонце люблю,
Вона мені рідна, як мати...
У горі до неї я плакать іду,
А в радості йду поспівати...
У мене до калини особливе ставлення. Не лише любов і захоплення її чарівною красою,величчю, розмаїтністю, тишею і спокоєм,вона для моєї родини була й рятівницею...Голодомор 1932 - 1933 років забрав 8 життів у родині мами і 2 - у родині тата. А голод 1946 - 1947 років забрав життя моєї молодшої сестри...
Я й донині з острахом пригадую те нестерпне почуття голоду, яке ми, діти, відчували в той час завжди. Їсти хотілося завжди, і найбільше хліба.Мама й бабуся пекли маторженики, в яких було більше трави, а то й полови, аніж борошна. І видавали нам лише по одному: до сніданку, обіду й вечері.Влітку було легше: обходились цвітом акації, шовковицею, вишнями, огірками, помідорами, пізніше - налягали на кавуни, дині, яблука, груші, сливи. Напихали шлунки, як казали від пуза, та швидко знову хотілося їсти. Взимку було складніше, і от саме тут нас виручала калина.
Город у нас був до річки. Біля річки широкий берег, а на ньому широкі, розлогі і пишні кущі калини. Проти нашого городу річка була широка, а посередині невеликий острівець, на якому теж примостились 2 кущі калини. Влітку ми її не чіпали, ласували овочами і фруктами.А ще любили посидіти, погратися у її густих шатах-гарно ж, прохолодно і затишно. Рвали калину ми після перших морозів, частіше в суботу після школи, або в неділю, як пригріє сонечко. Ми з братом брали торби і йшли до калини.
Я дуже любила дивитися на важкі, налиті соком ягоди, вони були дуже гарні.Ми бережно обривали кетяги і складали в торби, кидаючи окремі ягідки до рота. Вони були ще трохи гіркуваті, але на голодний шлунок ішли добре. Вдома ми калину перебирали, сортували. Готували хмиз для печі, чистили і мили цукрові буряки.
Мама, прийшовши з роботи, запалювала піч і з нашою допомогою різала буряки на шматочки, укладала їх у макітру і казонок, насипала туди ягоди калини, а в казан ще й сухофрукти. Другу частину калини ми в'язали у пучки і вішали у сінях на цвяхи - це запас. Коли в печі ставало гаряче, мама розгортала жар, ставила туди макітру й казан, обгортала їх жаром, а піч закривала заслінкою.
Наступного дня ми просиналися від духмяного запаху. Це вже мама витягала із печі макітру і казан. Сну у нас як не було. Ми схоплювалися,умивалися і до столу - снідати.Калина вже не гірка, вона затушкувалася із буряком, пройнялася його соком. Смакота,.. ми наминали за обидві щоки.
Коли морози скували річку, а в нас закінчилися запаси калини, ми пробиралися до кущів на острівці. Через весь город ми йшли у благенькому одязі до берега. У взуття насипався сніг, нас пронизував вітер, було дуже холодно, але ми долали цей шлях. Ми були малі, навчалися у першому класі, але були наполегливі і вперті, не відступали. Траплялося, що лід під ногами тріщав, тоді брат зупиняв мене на березі і до калини пробирався сам. Постоявши трохи, я все ж обережно, по слідах брата,
теж підходила до кущів.Мені здавалося, що на тих кущах калина була якась особлива, соковитіша, крупніша і гарніша, хоча й замерзла. Я не могла пропустити такого дійства. Та й удвох ми швидше наповнювали торби,хоч руки дерев'яніли від холоду. Доводилося розтирати їх снігом, це було дуже боляче, але ми терпіли, хоч іноді і сльози текли з очей.Повернувшись до хати, відігрівали руки, а калину розстеляли, щоб вона відтанула. І знову ждали маму і приготовлені нею страви.
Трохи раніше ми обривали терен,який був у чагарнику на схилі . Його кущі були гострі і колючі, та ми на подряпини не звертали уваги - загоються.Зате наїдалися терену, ще й торби наповнювали. Вдома мама готувала з ними компоти, киселі, мамалигу і квашу. А ми, прицмокуючи,ласували. А бабася нам розповідала, що за часів татаро - монгольської навали прості сміливі дівчата заводили у непрохідні хащі ворожі загони, прирікаючи і їх, і себе на загибель.Бабуся говорила, що саме з крові цих самовідданих дівчат і зросли калинові кущі.Певне, тому калина - символ дівочої вроди, краси і чистоти. А ще її рубінові плоди стали символом мужності людей, які віддали своє життя у боротьбі з ворогами, тому вона й оспівана в піснях, легендах і переказах. А ще калина має чудові цілющі властивості, її використовують при лікуванні багатьох захворювань, у косметиці...Справжня богиня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624333
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.11.2015
автор: геометрія