Пусті очі замріяні
в синь,
Ти нікому нічого
невинна,
Жартувало життя
над усім…
Над коханням
З вином у бокалі.
Над очима колись
Живими,
Над бажаннями ранніми
в зливі,
Відійшли бурхливі
пригоди,
І настала самотність
пуста…
Ніби в цьому світі
одна,
Та нічого, може
минеться,
Як жахливий сон
відійде,
І знов очі засяють
блиском,
Знову осінь в тобі
оживе.
Посміхнешся в чарівній
усмішці,
Побажаєш усім добра,
Знов сама до себе
вернешся,
І недуг здолає зима.
Знову рідна, мила,
і наша,
Тільки чорна, смугаста
тінь,
Із кутка виглядає
на тебе,
Щоб знов душу
Забрать звідусіль.
Не дотягнуться її
руки,
Щоб украсти тебе
у нас,
Бо не можеш ти
щастя забути,
І життя заквітчане
в час.
Ти вродлива у слові,
у мріях,
Ти квітуча троянда
в саду,
Не пора опадати
квітці,
Коли гляне вона
на весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624299
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Людочек