Я ж не вірю, що в світі є дійсно той край,
Там де небо впадає у обрій.
Хтось казав, що він ніби- то схожий на рай,
Ще й доводив нам безліч теорій.
Я ж не вірю в слова, бо слова - це пусте,
В папірцях надруковані букви.
А я вірю в зернину, шо ось проросте
Незабаром, то ж жити ми будем.
Тільки б вчасно зібрати достигле зерно
І у млин відвести , щоб змолоти,
А гатунку найвищого буде воно
Із ціною у СОВІСТЬ для лоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2015
автор: Світлана Петренко