Сміялось небо наді мною
І вітер хижо реготав,
Коли я сам на сам з бідою
Куди подіть себе не знав.
Усе,здавалось, проти мене,
Ніхто мене не хоче знать.
Й згадав слова своєї нені:
- Надію завжди треба мать.
Якщо тебе усі осудять
Й ніхто не пустить на поріг.
Тобі відкриті двері будуть
Туди, де душам оберіг.
І лиш згадав я свою маму
Враз пролунав церковний дзвін
І двері відчинив до Храму
Той, хто розраду дасть oдин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2015
автор: Артем Хвиля