Голуб у небі голубку узрів.
Крила розправив,догнати хотів.
Глянув: ,,- це ж дійсно квітуча земля",
Радісно мовив: ,,-то ж буде сім'я".
Сонце всміхається, сяє проміння,
Ніби забув про гаряче каміння,
Хати розбиті, зруйноване місто.
Все ж то летять, щоб на землю присісти.
Хтось їм гукнув: ,,-гей, летіть по за хмари,
Бо на землі скрізь палають пожари".
,, -Ні", прозвучало з небес : ,,- не тікати,
Знайте, що скоро утихнуть гармати".
В образах птаха летять янголята,
гасять вогонь обгорілі крилята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2015
автор: Світлана Петренко