Тридцять третю весну у минулім столітті -
Не забуть нам повік у цім світі.
Тридцять третій був рік урожайний,
Для селян - бідняків - вимиральний.
Хоч вродило зерна і немало,
Та зловісна рука все забрала.
Хлібороб працював не для слави,
А щоб доньки й сини не вмирали.
Та зерно потекло за моря, океани,
А голодне село помирало.
Умирали старі, батьки й діти,
Залишались живі люди - тіні...
І донині печуть нам їх болі,
Тридцять третього тінь - у нашій долі.
І стоять лиш хрести у мовчанні,
Чуєм ми з глибини їх страждання.
І для нас в тих хрестах - заповіти,
Хліб святий берегти і радіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623597
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.11.2015
автор: геометрія