Мені постукав у вікно
Забутий сон, що серед ночі
Тривожив піднебесне скло
Та все підглядував у очі.
Ти вже заснув? Прокинься друже,
Я сон, забутий був тобою
Серед дощу, я тьма калюжі,
Я твій неспокій під Луною.
Ти знаєш, дуже сумно в ночі
Коли на небі тільки хмари.
Коли зірки нам не пророчать,
Та щось не світять нам Стожари.
А ти заснув, забув про мене.
Таке буває, розумію
Я все блукаю серед степу,
А небо, небо не синіє.
Воно все плаче, ті краплини
По душах барабанить дріб.
В забутім сні… картини скніють
Той сон не сниться вже мені.
Він позабув, що мовив зранку
Серед чужих згубивсь, блука.
Та лиш торкнулась, наостанку,
Забутих снів моя рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623502
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.11.2015
автор: Dema