Захисти мене, осінь,..
Зупини мою зиму.
Я ж люблю твою просинь,
Я з тобою щаслива.
Мені легко з тобою,
А зимою так гірко...
Хоча я й розумію,
У природі все чітко...
Твої стишені кроки,-
Мені завжди як ліки,
Твої диво - дороги
Мені любі довіку.
Осяйни мене, осінь
Своїм радужним даром,
Витри смуток і сльози,
Оповий душу чаром.
Я тебе ще з любов'ю,
У поклоні благаю,
Прожени безнадію,
Ти все можеш, я знаю...
Подаруй мені долю
Не сумну, веселкову...
Щоб відчула я волю
І в зимовую пору.
А я буду молитись -
І тобі так, як Богу,
Щоб не впасти й не збитись,
Йдучи в зимну дорогу.
Побажай мені, осінь -
Миру й спокою в зиму,
Подаруй знову просинь,
Щоб була я щаслива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623343
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.11.2015
автор: геометрія