Така розхристана і боса,
Ти носиш пазусі дощі.
Печаль моя простоволоса,
Пройдися по моїм плащі .
Мене ж огляне вогким оком,
І забере із туманУ,
Все, що кохала ненароком,
Від талану до талану.
-Кокетко в жовтих черевичках,
зажди, ми схожі – я і ти.
Однак, лукаву має звичку :
Сховавши вроду у листи,
Тендітно пропаде за рогом,
У лоні грішних вечорів,
Коли я наодинці з Богом
Чекаю першої зорі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2015
автор: Стяг