Правда і кривда зійшлись у двобій,
Зраненні кров'ю...
Не осоромим батьків і дідів,
Станем стіною!..
Кличе зоря, зоря наших надій,
Станем собою...
І не розгубим віри і мрій,-
В них наша воля!..
Чуємо голос ми предків своїх:
"В Правді лиш доля!"
Кривду здолаємо і ворогів,
Станем до бою!..
Правда і кривда зійшлись у двобій,
Хто переможе?..
Буде жорстоким останній цей бій,
Ми переможем!..
Всіх ворогів ми подалі пошлем,
Виженем зовсім...
Землю свою і народ збережем-
Дітям й потомкам!..
Тож не гарцюйте криваві враги
З нами в двобої...
І повертайтеся - звідки прийшли
Наша вимога!..
Кривду усю із собою візьміть,
Нам не лишайте...
З Правдою люди краще живуть...
Запам'ятайте!..
Правда і кривда зійшлися в двобій,
Зраненні кров'ю...
Не осоромим дідів і батьків,
Станем до бою!..
Правда ж бо вічна, велична й свята,-
ЇЇ не вбити...
Кривда відійде навік в небуття,
З правдою жити!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622301
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.11.2015
автор: геометрія