Ой осінь, осінь, як мені приємно
Доріжками твоїми мандрувати.
І лагідно, й, здається, що взаємно,-
І радощі, й тривоги відчувати.
Мені тебе не можна не любити,
Тебе я відчуваю всім єством,
Захоплення, натхнення й навіть сили,
Даруєш нескінченним джерелом.
І кожен ранок я тебе благаю:
-Не зупиняй моїх поривів і мрій,
І хоч в тенетах я твоїх блукаю,
Не виганяй і не вбивай надій.
А ще прошу: -Не будь моїм суддею,
В пітьмі і бід моїх усіх, і самоти,
Тебе ж люблю і серцем, і душею,
Не осуди, а за гріхи - прости!
У чім гріхи мої, навіть не знаю,..
Та певне є, ну як же без гріхів?..
Все, що було в житті, я пам'ятаю,
Не шли на мене свій осінній гнів...
Ти пам'ятай, мені завжди приємно,
Доріжками твоїми мандрувати,
І хочеться, щоб це було взаємно,
Ти ж лагідна і добра, ніби мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622041
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 18.11.2015
автор: геометрія