Погрожуєш залишити? Залиш.
Ти мусиш знати:нас уже немає.
Лиш попіл почуттів золу вкрашає.
О, душенько, не плач. Переболиш...
Хотів лиш налякати? Налякав.
Скупа сльоза нікуди не котилась.
Вона вже болю справжнього напилась.
А ти моє кохання обікрав.
Погрожував залишити? Хіба
Не ти літав зі мною попід хмари?
Чи хтось чужий як ти лиш мною марив?
Та плачу... Плачу... Я ж така слаба...
В валізи вклала свій останній лист.
Не хочу, щоб душа твоя боліла.
Торкнутися так хочу твого тіла!
Лиш нитку рву розірваних намист.
Намистина закотиться кудись.
І як її ти будеш вігрібати-
Захочеш так мене поцілувати.
І прошепочеш:"Тільки повернись... "
Хотів лиш налякати. Я пішла.
Тільки назавжди й адрес не на карті...
Хіба оті погрози були варті
Так душу заморозить? Ніби з скла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Відочка Вансель