У короткому сні ти прощався
Запізніло, розлюченим катом,
Вірш мій знову на рими розпався,
Полиновим завис ароматом...
Ароматом безвольного "досить"
Не писати розхристану сагу.
Не писати...а серце так просить
Хоч і терпить нестерпну зневагу.
Хто ти автор насичених болем,
Покалічених часом, історій?
Обернувся несіяним полем
У безмежжі,в уяві просторій.
По зернині збирала, по крихті
Почуттям ворожила на вдачу.
Розірвала на клоччя, на віхті
Те натхнення, що впало на здачу.
А тобі у долоні - потоком,
Виливається доля по вінця?
Чи вином напуває, допоки
Дочекається - сниться не сниться?
Твоїх сумнівів стіни гранітні
Непомітно на долі скрижалі
Розсипались... такі непомітні ,
Загубились у хащах печалі.
У короткому сні ти прощався
Запізніло, що сталось,те сталось.
Надивлялася, ти надивлявся,
Що то поряд? Чому так пручалось?
17.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2015
автор: Ліна Ланська