Зима з осінню схрестили,
Сплели промені свої:
Одні - свіжі і яскраві,
Інші - сірі і сумні.
Є ще листя на деревах,
Пізні квіти під вікном.
Низько хмари котять небом...
Ранній вечір...Ніч і сон...
То повіє вітром східним,
На траві зблисне мороз.
Ледь - ледь сонечко пригріє,
А то - сірий іде дощ...
Все сплелося у просторі,
Звуки линуть ще ясні,
То грайливі і прозорі,
То скрипучі, крижані...
Загадково так в природі,
І тумани вже густі,
Силуети сірі й чорні,
Дим навколо і вогні.
Ще земля не спить медова,
Не заснули ще й садки...
Росять жадібно простори,
В них снують мої думки.
Зима з осінню схрестили,
Сплели промені свої..
Осінь ще не відступила,
А зима вже на коні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621553
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.11.2015
автор: геометрія