Шумлять вітри під заливним дощем,
Сади згубили пишні й золотаві шати,
До серця долина тужливий щем:
Відходить осінь – що й казати.
Вершина листопаду впала на межу,
Земля заснула десь від осені накривом,
Не йди від мене, Панно Осене, прошу,
В душі озвися вересневим дивом.
Листопад – то зимі вже рідний брат,
Вже розтриножені стоять осінні коні,
Далекі мелодії пізніх осінніх сонат
Залишили нечутний слід на підвіконні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621509
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.11.2015
автор: Аллочка