Не йди за мною, зупинись,
Дивись вона тебе гукає,
До ранку жалібно зітхає,
А я лиш думаю:"Наснись..."
Наснись, хоча б один разок,-
Занурюсь на хвилину в прірву,
Віддавши все,навіть довіру,
Не відступлю...кладу стіжок.
Стібок - розшити давній сум.
Вона - на веселковім ложі...
Зробити щось напевне може?
Хоча б сплести із слів косу...
Косу ти розплетеш, повір,
А потім будеш озиратись
Мене, як і раніш шукати,
А те, що маєш - тінь офір.
Офір незлічених сюди
Під ноги, розкидає небо..
А та, яка тобі не треба,
Нехай іде...а ти не йди...
15.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Ліна Ланська