Слова далеко сховані за спогади.
І я тулю́сь до них у порожнечі,
і Ти мені схиляєшся на плечі.
І наші стогони
між слів тих пересохлих, переношених,
невинні нам і нами безборонні.
І Ти мені надихуєш у скроню
узяте з осені.
Приблизити і віддалити сил нема,
десь на півдолі подихом занесло.
Вросли у тисняву промерзлі весла,
як Ти мене тримав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2015
автор: Маріанна Вдовиковська