Як нiколи нарештi я збагнула,країна,
В моїм серці найкраща і тим паче,єдина;
Лише ти,Україно,моя люба ,кохана,
І ділами й словами і славетна і знана!
Як ніколи сьогодні,я зітхнула,країно,
Бо тебе вороги хочуть стерти в руїни;
Рвучи хутко на клапті і на частини,
Розриваючи коло твоєї родини!
Ах,кохана,кохана,як рідна хатина,
До якої веде та єдина стежина;
Найдорожча у світі,повір,як ніколи,
Як моє родинне,сімейне коло!
Як ніколи сьогодні я тебе відчуваю;
Як болить твоє серце від краю до краю;
Як сльозами вмиваєшся з ранку до ночі;
Як надію втрачають твої чорнії очі!
Бо можливо була ти колись безталанна,
Ворогами занедбана,але нездоланна…
І кого Ґосподь любить,того й провіряє
На міцність духу,що все здолає!
Бо пам,ятаймо,як свого Сина
Людям явив,щоб спокути провини…
Так і сьогодні невинна кров
Ллється рікою за батьківський кров!
І моє серденько аж клокоче,
Ну а душа вже плаче досхочу…
Бо зрозуміла я як ніколи:
Плата висока за теє коло!
Бо рідні люди стають ворогами;
Зерна любові та вщент ногами…
І тільки одна надія на Бога:
Не схибить ця вибрана нами дорога!
Щоб об,єднались сестри й брати;
Щоб ще сильнішою стала вже ти;
Щоб дарував надію твій колір
Жовто-блакитний вже як ніколи!
30.05.14г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2015
автор: Я от А до Я...