На вишні й досі золотавий ситець,
Його лоскоче довгожданий дощ,
Врочистість меркне від палких обітниць
Опалим листям серед людних площ .
Давно вже осінь долі обтрусила
З дерев сусідніх барви вогняні,
А вишенька пручається щосили,
Немов життя у тому полотні.
Тримається за листя, мов за віру,
Милує погляд осяйна краса.
Неначе спека ще була допіру,
А вже зимою пахнуть небеса.
І поки барви теплі ці шовкові
Дзеркалять сонце в мене під вікном,
Уламки літа з присмаком любові
Наповнять мрії стиглим бурштином.
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621303
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2015
автор: Оксана Дністран