[i]« Я памятник себе воздвиг нерукотворный…»[/i]
О. Пушкин
Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
і чукча Якутії знає,
і дикий тунгус, і калмик,
і кожен укроп курултаю,
і чукчі, й буряти Алтаю,
і [i]сущий у Раші язик[/i].
Стратегія й тактика гада
відомі Оланду, Асаду,
Обамі, Анжелі й те-де.
І мури нового Китаю
охоплюють Рашію скраю...
А Пу у Європу іде.
Там [i]Ле Пен[/i]елопа чекає
і ніжно, [i]месьє[/i], називає.
То як не іти напролом,
не бути її самураєм,
і Юлієм Цезарем Гаєм,
і олександрійським стовпом?
Було водолазом, пілотом
і Пушкіним бути не проти...
Воно і Батий, і Тимур!
І лаври Отелло-Аттіли
уже прикладає до тіла,
а там і Парижу – ажур.
Але на путі – Україна,
татари, донецька руїна,
єдина у світі стіна,
зросійщена наполовину,
що не піддається на спину,
але й не здається вона
скаженому наполеону
адольфу, месії-масону
у ході гібриду війни...
Ромеї, русини, ІГІЛи
вилизують сатанаїлу
закаляні в бійні штани.
Одні катаклізми у світі,
одні парадокси у свиті
норманського генія зла.
Не віють у Рашу [i]містралі,[/i]
зате на Уралі й Аралі
є ядерна [i]бімба – Ла-ла.[/i]
Араби, Європа і Штати
не можуть його упіймати
і спекатись іга орди.
Бо те, що потрібно судити
або у біде намочити,
вилазить сухим із води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621224
Рубрика: Сатира
дата надходження 15.11.2015
автор: I.Teрен