Степами турки і татари
Мчали неначе чорні хмари,
І згаром дихала земля,..
І Настя, бідная моя,-
Біжить, тікає у відчаї,
Пожежа стежку устеляє,
І плаче небо, і земля...
Алан її наздоганя,
Аркан сичить немов змія,
Й петлю на шиї затяга...
І повезли немов товар,
У Крим - на ринок, на базар...
І продали її султану...
І вік свій там вона жила,
Україна в мріях лиш була...
Настуню! Насте! Україна!
Мрія твоя! Твоя вершина!
Любов до неї нездоланна,
О, ти, прекрасна Роксолана,
Її несла усе життя,
І віру в неї, берегла,
І як могла їй помагала,
Й сама легендою ти стала...
І я живу на Україні,
Вільній, прекрасній і єдиній...
Я Роксолану пам'ятаю,
І вірю в неї, й заявляю,
Хай чують всі мої слова:
-О, Роксолано! Ти жива!
Живеш у вишні, у калині,
У річці, в небі, в черемшині,
Ти колосок в моїм степу,
Вірою в тебе я живу,
І ти живеш, моє ти диво!
Україно горда і вродлива,
Нехай пливуть, ідуть роки,
Гідна любові на віки!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620731
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.11.2015
автор: геометрія