Не примусиш

Прогуляюсь  ще  раз
Я  по  наших  стежках,
На  Маріїнську  велич  погляну
Стогне  серце  моє,  
Щемить  болем  душа
Я  себе  за  чутливість  вкоряю.

Чому  душу  мою  
Душать  сльози  гіркі?
Я  не  плачу  -  я  з  болю  ридаю
Чому  доля  моя  
Любить  жарти  такі?
Чом  печаль  моє  серденько  крає?

Я  не  винна  у  тім,
Що  у  серці  моїм
Не  залишилось  довго  кохання
Не  накажеш  йому,
Не  примусиш  любить  -  
Воно  поруч  з  тобою  безбарвне.

Ти  мені  не  кажи...
Пройде  час  -  не  мине.
Я  вважаю,  що  вірно  вчинила.
Ніж  втікать  від  оман  
Й  марнотратства  ночей,
Я  зізналася,  що  розлюбила.  

_______
З  далекого  минулого  :)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2015
автор: Єлена Дорофієвська