Не думай, хто ти сам єси,
Злітаючи у синь небесну!
Неси мене, мій Дух, неси,
Закохану і безтілесну!
Не затуляй палкі вуста!
Душа, стривожена, радіє.
Летить комета неспроста,
То Всесвіт бавиться, шаліє.
Приємний лоскіт у плечах -
Хмаринки причепили крила
І грають дивно на сурмах
Ангелики. Аж заніміла.
Яка краса у тих висот!
Безмежне щастя так літати!
Який привітний тут народ
Живе, бо в небі- не вмирати!
Водило мною почуття
Безсмертної душі святої,
Геть втратилося відчуття
Залежності, колись, земної...
Летіла над світами я,
Неслася, як богиня Часу!
...Десь мучилась земля моя,
Гріхів витримуючи масу...
12 листопада 2015
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: палома