Не забувай,
Як жовтий лист війнувся під ноги мої,
Немов остання мить життя твоїх надій.
Осиротіло плакав з неба сірий дощ
На жаль, затримать наше щастя не вдалось.
Теперь прощай.
Вже літо в пам"яті лишилось, як "було"
І осінь стука гіллям тополя в вікно
Ти не проси мене вернутися назад -
І так достатньо цих тяжких взаємних втрат.
Ти пам"ятай,
Що в нас була, і не одна, чарівна мить.
Солодка осінь про минуле шепотить
І сипле іскрами холодного дощу -
Я не заплачу, біль сховаю, промовчУ.
_______
З далекого минулого :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Єлена Дорофієвська