Синіє вечір за вікном,
З'явились золотисті зорі.
І вітерець махнув крилом,
Гуляє, свище він на волі.
І ось легенький вже туман
Серпанком укриває поле,
За ним, немов козак, курган
Шука свою лихую долю.
Блищить сріблястая роса,
В лугах широких трави косить
Безшумна місячна коса,
А вітер запах трав доносить...
В кущах зайшлися цвіркуни,
А світлячки в траві росяній,
Все гомонять балакуни,
Мигтять, як маяки в тумані.
За лісом манить моря глиб,
Полискують зiрок опали ,
Маяк ледь-ледь вже миготить -
Це літня ніч на землю впала.
Блукає сон по-під вікном,
Сузір'я Оріона сяє.
Вже вітер не шумить крилом,
В траву лягає й засинає.
Січень, 1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620416
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Вадим Ферзь