Устами неба поцілована печаль

[i]Устами  неба  поцілована  печаль,
Чому  немає  щастя  тут  людині  ?
Коли  потрібно  бути  наче  сталь
Отій  м"якій  і  болісній  тканині...

Вчепилися  реп"яхом  в  тіло  смутки,
Йде  боротьба  з  собою  стільки  літ,
Хотілося  пожити...  Але  дудки,
Уже  пора  здавати  Богу  звіт...[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620407
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2015
автор: Мандрівник