Оченята, твої оченята,
Що забрали мене у полон,
Як довкола цвіла рута м’ята,
Загорявся у серці вогонь…
Пахне м’ятою срібне волосся,
Замість хмарок, летять журавлі,
А достигле життєве колосся,
Десь діває минулі жалі.
Подивлюсь у твої оченята
І цілунком усмішку зловлю,
Відсвяткуємо наше ми свято,
Бо ми разом живемо в раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Віталій Назарук