Дивись! Дивись, за вікнами весна!
Усе, що може, квітне, розквітає,
а в мене навіть квіточки нема,
щоб я могла життя назвати раєм.
Дивись! Дивись, із неба ластівки
в зелене жито падають, пірнають.
Стурбовані, стривожені такі!
В них є причини.В мене їх немає.
Дивись! Дивись, за вікнами жнива!
Комбайни повз поважно пропливають,
а в мене навіть полечка нема
лиш трохи жита в пазусі ховаю.
На "МОЖЕ", на "КОЛИСЬ", якесь із тих життів,
в яке не кожен і повірить схильний.
Де білий чубчик вирине з хлібів
і Бог благословить його всесильний.
Сміюсь... Сміюсь! Усе, що в мене є
Цей сміх і трохи жита за душею
Моє життя! Життя моє!
Збирайся з силами
На посівну...
З зорею.
10.11.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2015
автор: Di Agonal