Не знущаюсь, ділюсь
Таємницями тихо.
Осінь знову вечірню розвіяла мить.
Захопившись, молюсь,
Забери оте лихо,
Поки вогнище тліє, до тла не згорить.
Не знущаюсь, забудь,
Як вітри стоголосі
Розривають тумани, як скрапує дощ,
Захопившись, мабуть
Не шукали і досі
Своє місце під сонцем бруківкою площ.
Не знущаюсь, повір
Крижаної постелі
Не простеле жадано розлука-зима,
Захопившись, надмір
Не сягнувши і стелі,
А не те що і хмари, залишусь...сама.
Не знущаюсь, завмер
Незнайомого дотик.
Хвилюванням по вінця наповню думки.
Захопившись, тепер
Я та райдуга доти,
Доки ти не віднімеш своєї руки.
Не знущаюсь...
11.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2015
автор: Ліна Ланська