Там соловейко щебетав
і я дрімала тихо в конюшині
В духмяних пахощах іще невикошених трав
Там соловеко...
Як же він співав!
Немов вивчав нові й нові коліна,
немов би на життя благословляв.
А я була мала така дитина,
що із найвищих благ у світі
була мені ота вечірня конюшина
і соловейко, і зірки, і літо,
і матіола й бджілки на квітках.
Там соловейко... Я давно не там.
Є що згадати із собою сам-на-сам,
а погукати нікуди пташину
і літо, і зірки, і конюшину...
10.11.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2015
автор: Di Agonal