Повесняніє ще не скоро,
Ще тільки осінь добріда
До зимового видноколу.
Розкошуватиме вона,
Аж поки березень підмочить–
Нехай хвоста уже згорта.
Та хто до відступу охочий?
Зима як лис, що взяв чуже.
По снігу дощ уже лопоче,
Вона його зі зла скубе.
Але дарма - воює марно.
Бо як звернуло на весну,
Не в поміч будуть лихі сварки—
Іди по-доброму до сну.
Прощання ми тобі влаштуєм,
Чекати будемо тепла.
Але зеленая завзятість
Ще духу росту не взяла.
До весни справжньої ще довго,
Бо сили ті сидять у торбі.
А час, вертихвіст, має примху,
Чихати хоче на закон
Весна зібралась до весілля,
А дні потрапили в полон.
І, навпаки, мороз в турботах,
А тут відлига – ось тобі!
Ти відібрав весняні квоти,
Й тобі не завжди таланить.
На шкоду кожному ті чвари.
Так і у нашому житті:
Лихії нас додолу валять,
А ми вояк тих залюбки.
15.10. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2015
автор: seroglazka