Про горобчика, який мріяв стати папугою

(Притча  для  дітей)

Над  полем  встала  райдуга,
Закінчилась  гроза.
Поглядає  з  заздрістю  
Горобчик  в  небеса.
-  Папугою  я  міг  би  стати,-
Мріє  сіренький  птах,
-От  тільки  би  скупатися  
В  яскравих  кольорах.
А  в  небі  райдуга  сміється
Неначе  дражнить  пташеня:
-Який  ти  сірий,  незугарний,
Дивись  яка  красуня  я.
Так  прикро  стало  горобцю,
І  вирішив  він  твердо:
-Самим  яскравим  птахом  стану!
Кажу  це  всім  відверто.
Пурхнув  за  мить  і  полетів,
Затріпотіли  крила,
Та  в  небі  райдуга  його
Таки  перехитрила.
Все  вище  й  вище  піднімався:
-Куди  ж  вона  поділась?
Веселка  в  одну  мить  
У  небі  розчинилась.
Спустився  хмурий  він  назад,
Землі  не  чує  під  собою
Й  потрапив  прямо  у  сільце,
Заховане  поміж  травою.
І  птахолов  у  розпачі,
Всі  сподівання  нанівець:
-  Папуга  в  сітці!  -  думав  він.
А  там  -  лиш  сірий  горобець.
Живе  горобчик  наш  на  волі,
Цвірінькає  на  гілці,
А  був  би  він  папужкою,
Сидів  би  зараз  в  клітці.
-------------------------------
Ось  так  і  ти  живи
І  будь  самим  собою,
Не  то  дивись  твої  бажання
Не  щастям  стануть,а  бідою.

[b]Про  воробья,который  мечтал  стать  попугаем[/b]

Над  полем  встала  радуга,
окончилась  гроза.
С  завистью  воробушек  
смотрит  в  небеса:
-  Вот,  если  б  искупаться
в  радужных  цветах,
и  стать  мне  попугаем  
наяву,  а  не  в  мечта.
А  в  небе  радуга  смеётся.
как  будто  дразнит  воробья:
-  Какой  ты  серый  и  невзрачный,
не  то,  что  красочная  я.
Обидно  стало  воробью,
и  он  решил:  -  Довольно!
Я  стану  самой  яркой  птицей
и  буду  жить  достойно.
Не  долго  думая,  спорхнул
и  полетел  он  в  небо,
чтоб  поменять  одёжку,
исполнить  своё  кредо.
Всё  выше  поднимался  он  и  выше,
но  радуги  достичь  не  смог.
Ушла,  исчезла  радуга,
как  лёгкий  от  костра  дымок.
Спустился  мрачный  он  на  землю,
не  видя  под  собой  дорог.
И  не  заметил  воробей,
как  угодил  в  разложенный  силок.
И  птицелов  без  радости
достал  добычу  из  сетей:
Он  думал  будет  попугай,
а  там  лишь  серый  воробей.

Наш  воробей  живёт  на  воле,                  
чирикает  на  ветке,                                                    
А  был  бы  попугаем  –                                          
сейчас  сидел  бы  в  клетке.                            
                 ___________
Вот  так  и  ты  живи  и  радуйся,
и  будь  самим  собою,
не  то,  гляди,  твои  старания
окажутся  не  счастьем,  а  бедою.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619548
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 09.11.2015
автор: TatyanaMir