Я маки для тебе зривав між житами,
П’яніла у полі від щастя душа,
Уява блукала в хлібах, ніби з нами,
І я, наче сокіл, в політ вирушав…
Дув вітер червневий, сміялось колосся,
Я маки червоні зривав при росі,
І пахло це жито знайомим волоссям,
А роси, як сльози стікали в лиці…
Червонії маки, із вами росли ми
І з нами щороку зростали хліба,
Ці дні називаю постійно святими,
Бо маки і жито – це пам'ять жива.
Вклоняюся полю і стиглому житі
І кожному маку, що цвів у хлібах.
До жита лечу я , як птаха щомиті,
І сльози, як роси біжать по щоках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619525
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2015
автор: Віталій Назарук